Притча

Одного разу тато покарав свою трирічну дочку за те, що вона витратила рулон позолоченого обгорткового паперу. З грошима було туго, і тато був просто розлючений від того, що донька намагалася прикрасити якусь коробочку без видимої на те причини. Незважаючи на це, наступного ранку маленька дівчинка принесла своєму батьку подарунок - ту саму коробочку, яку вона прикрашала. Дівчинка сказала:
- Це для тебе, Татусю.
Батько був збентежений тим, що за день до цього накричав на доньку. Але його обурення знову вирвалося назовні, коли він виявив, що коробка порожня... Він з докором звернувся до доньки:
- Хіба ти не знаєш, що коли дарують подарунок, то передбачається, що в коробці буде щось лежати? А у тебе просто порожня коробка.
Маленька дівчинка глянула на нього зі сльозами на очах:
- Татку, вона не порожня. Я наповнила її своїми поцілунками. Вони всі твої, Таточку!

Батько був вражений. Він опустився на коліна, ніжно обійняв доньку і благав її про прощення. З тих пір тато зберігав це безцінний подарунок поруч зі своїм ліжком кілька років. Якщо у нього щось не клеїлося в житті, він згадував поцілунки і любов, яку подарувала йому доньку. І це набагато важливіше всіх негараздів, матеріальних багатств і сварок через дрібниці.

Чи Не занадто часто ми стали замислюватися про матеріальні блага і не розучилися ми дарувати один одному щось більш цінне, ніж дорогі дрібнички - любов, тепло, поцілунки і посмішки?