Фактори, що ускладнюють соціальну інтеграцію дітей-сиріт з інтелектуальною недостатністю
Зміни в соціально-економічному і політичному житті Росії, загострення нових проблем в суспільстві поставили вчених і практичних працівників перед вирішенням завдань, пов'язаних з пошуками нових, ефективно діючих механізмів соціально-психологічної адаптації особистості до швидко мінливої життя в соціумі. Особливо потребують соціальної допомоги діти з відхиленнями у розумовому розвитку і в першу чергу сироти та діти, які залишилися без піклування батьків, число яких постійно зростає.
У ГБОУ Республіки Марій Ел «Жовтнева спеціальна (корекційна) школа-інтернат» на сьогоднішній день навчається і виховується 139 вихованців, 27 з яких є круглими сиротами, а решта 112 - це діти, які залишилися без піклування батьків. Життя дитини без батьків ділиться на дві частини: життя в школі-інтернаті і життя після випуску з школи-інтернату. Якщо в школі-інтернаті дитини намагаються оточити турботою і ласкою, дають йому поради у випадках утруднень, то після випуску дитина залишається один на один зі своїми проблемами до самостійного життя. Тому наша головна задача - соціальна спрямованість навчально-виховного процесу, яка виражається в поступальному соціокультурному розвитку дитини з ОВЗ. При побудові системи діяльності в даному напрямку важливо розуміти причини низького рівня соціальної адаптації даної категорії дітей, тому доцільно розглядати реалізуються форми і методи роботи з вихованцями з урахуванням впливу конкретних негативних соціальних чинників, з наслідками яких бореться весь колектив школи-інтернату.
Отже, учні нашої школи-інтернату - це, перш за все, діти-сироти, більшість з яких мають цей статус при живих батьках. Аналізуючи дані особових справ студентів, які поступили у школу-інтернат за останні три роки, нами було виявлено, що кількість соціальних сиріт зросла, а кількість дітей, у яких батьки померли, скоротилося.
Збільшення кількості соціальних сиріт в першу чергу свідчить про те, що багато вихованців росли і формувалися як особистість в несприятливих сімейних умовах. Серед них домінуючими є бездоглядність і гипоопека. Більшість сімей, де діти позбавлені піклування батьків, характеризує кричуще соціальне неблагополуччя: низький матеріальний рівень, незадовільне харчування, пияцтво батьків, аморальний спосіб життя, скандали і бійки в родині, іноді і проживання з важко психічно хворими родичами. Поряд з цим, у таких сім'ях гостро стоїть проблема жорстокого поводження з дітьми (фізичне, сексуальне, емоційне насильство). Діти з цих сімей позбавлені батьківської любові, недоїдають, не відвідують дитячі організовані колективи, піддаються катуванням. Це призводить до виходів з будинку, переростає в бродяжництво. Звідси ознаки сенсорної та соціальної депривації: неврологічні розлади, розгальмування, емоційна нестійкість, схильність до брехні, патологічного фантазування, виражені невротичні реакції, які породжують почуття меншовартості серед звичайних людей, знижують комунікативні навички, змушують перебувати в постійному стані тривоги з-за боязні показатися смішним оточуючим. Як правило, таким вихованцям дуже складно інтегруватися, влитися в сучасний нормально розвивається суспільство після випуску зі школи-інтернату. У неблагополучній родині у дитини не формується позитивний досвід сімейного життя, виникають деформовані уявлення про взаємини членів сім'ї один до одного: мами до тата, батьків до дітей і навпаки.
Таким чином, першим патогенним фактором розвитку соціальних сиріт, з наслідками яких стикаються педагоги школи-інтернату, є комплекс соціальних і психологічних факторів в колишніх батьківських сім'ях.
Подолати наслідки впливу несприятливих сімейних факторів допомагає нова для російської практики сімейна форма влаштування дитини-сироти в сім'ю - гостьове прийняття на виховання. Дану форму передачі наших навчаються в сім'ї громадян, які постійно проживають на території РФ, на період канікул, вихідних і святкових днів ми практикуємо з 2005 року. На сьогоднішній день 100% наших вихованців передаються в сім'ї на період канікул. У 2011 році в даному напрямку роботи на базі школи-інтернату була відкрита експериментальна науково-дослідна майданчик та розпочата розробка авторських програм, головною метою яких є виховання особистості, соціально адаптованої до умов сучасного світу. На ліквідацію наслідків першого патогенного чинника, і на підготовку учнів до проживання в родині спрямовані наступні авторські програми: «Це сім'я», «Світ доброти», «Затишок своїми руками».програма «Це сім'я» формує правильне уявлення дитини про сім'ю, сімейних ролях, навчає дбати про близьких, правильно діяти в тих чи інших ситуаціях. На заняттях за програмою «Світ доброти» діти вчаться бути добрими по відношенню до оточуючих. Творчі майстерні програми «Затишок своїми руками» дозволяють створювати приємні дрібниці для дому, які роблять його затишніше і красивіше.
Реалізація авторських програм та визначення вихованців в гостьові сім'ї дають позитивні результати, що відзначається як педагогами школи-інтернату, так і членами гостьових семей.Особо складною проблема соціальної інтеграції вихованців школи-інтернату стає ще й тому, що у всіх студентів є відхилення в розвитку, пов'язані з порушенням інтелекту. Тобто другим патогенним фактором, що вимагають великих зусиль для його коригування, стосовно нашого освітнього закладу, є інтелектуальна недостатність вихованців. Досить часто це є наслідком спадкової обтяженості. В результаті серед дітей, народжених від батьків, які страждають алкоголізмом і наркоманією, значне поширення отримують неврологічні і психічні патології, в тому числі, розумова відсталість. Більш того, останнім часом намітилася тенденція до сукупності нервово-психічної і соматичної патології, зростає кількість захворювань серцево-судинної системи, органів дихання, нирок, печінки, травної системи і т.д. Це так само негативно впливає на можливості соціальної інтеграції хворої дитини.
Інтелектуальна недостатність вихованців визначає широке коло проблем: обмеженість знань, інтелектуальна пасивність, обмеженість і своєрідність словникового запасу; байдужість до подій, зниження інтересу до різних видів діяльності, мотивації до їх засвоєння; відсутність прагнення проявити себе; недолік критичності; неадекватність рівнів домагань; підвищена сугестивність і готовність приймати асоціальні форми поведінки (алкоголізм, куріння, наркоманія, бродяжництво); недорозвинення складних емоційних проявів, агресивність поведінки; утриманство, відсутність прагнення відповідати за свої вчинки; відсутність бажання самостійно облаштувати свій побут, безініціативність щодо поліпшення свого життя; невміння самостійно організовувати своє дозвілля, невміння знайти відповідний за рівнем здоров'я вид діяльності. Виходить, що система вимог, яку суспільство пред'являє до особистісного і психічного розвитку його членів, не повною мірою відповідає потенціалу дітей з особливими освітніми потребами. У зв'язку з цим включення дітей-сиріт з інтелектуальною недостатністю в систему суспільних відносин вимагає від педагогів школи-інтернату, так і від суспільства додаткових заходів, засобів та зусиль, що розширюють можливості соціалізації вихованців. На вирішення цих завдань спрямовані авторські програми «Лозоплетіння», «Різьба по дереву», «Клаптикова техніка», «Канзаші», «Килимова вишивка», «Лікарські трави на нашій ділянці», «В здоровому тілі - здоровий дух», «Шкідники здоров'я», «Розумники і розумниці», «Говорушечка і навколишній світ». Заняття в рамках даних програм дозволяє вихованцям оволодіти доступними видами діяльності.
Навчання та виховання дітей-сиріт з інтелектуальною недостатністю в умовах закритого закладу, в якому діти перебувають на повному державному забезпеченні є третім патогенним фактором, що знижує рівень соціальної інтеграції навчаються в суспільстві. Особливістю соціалізації вихованців інтернатних закладів є заміщення одного з основних інститутів соціалізації - сім'ї - заклад закритого типу. В результаті цього, по-перше, у дитини складається позиція утриманства, нерозуміння матеріальної сторони життя, питань власності, економіки навіть у суто особистих масштабах. По-друге, у дітей, які проживають в інтернатних установах, рівень соціальної компетентності досить низький. Недостатньо розвинене вміння орієнтуватися в соціальних інститутах (лікарня, автовокзал...), правильно визначати особистісні особливості й емоційний стан інших людей, утруднений вибір адекватних способів взаємодії з іншими. На вдосконалення цих здібностей спрямовані програми «Творимо і продаємо», в якій розкриваються основи виготовлення сувенірів та їх продажу через інтернет - магазини, «Що робити, якщо...», відпрацьовують алгоритм дій у тих випадках, якщо людина захворіла, зібрався їхати відпочивати на море і т.д. Програма «Економна економія» розкриває основи розподілу особистого бюджету, на заняттях програми «Світ емоцій» вивчаються способи контролю своїх емоцій.
Таким чином, цілеспрямована робота, спрямована на мінімізацію впливу негативних факторів, таких як проживання в несприятливих сімейних умовах до вступу в навчальний заклад, наявність інтелектуальної недостатності і проживання в умовах закритого інтернатного закладу, є одним із значущих психолого-педагогічних умов для розвитку соціальної компетентності дітей-сиріт з ОВЗ.
Бібліографічний список:
Шпицына, Л. М. Діти соціального ризику та їх виховання / Л. М. Шпицына - СПб., 2003.
Маллер, А. Р. Соціальне виховання і навчання дітей з відхиленнями у розвитку / А. Р. Маллер - М.: АРКТИ, 2000.